 Посунся Європо, Сердючка повзе Якщо ви не знали як розважити себе 9 березня варто було включити телевізор і подивитися національний відбір на “Євробачення - 2007”. Такого сорому за свою країну і її культуру я не переживав ще ніколи в житті. Це ж треба було дожити до того часу, що мою рідну землю представляв на європейській арені якийсь клоун невизначеної статі і з піснею для повних даунів?! А як ще можна назвати це тіло зі “звіздою в голові” і “неперевершеним” текстом, який складається із таких слів: Sieben-sieben, aj-lu-lu, / Sieben-sieben, ein, zwei, / Sieben-sieben, aj-lu-lu, / Ein, zwei, drei…” (“Сім-сім, ай-лю-лю, / Сім-сім, один, два, / Сім-сім, ай-лю-лю, / Один, два, три...”). І те біднятко робило ту даунітську пісеньку-лічилку аж до 4 ранку, бо вона не вписувалася в часовий регламент (пісня виконавця повинна була мати час звучання 3 хв). Хоч добре, що такий регламент існує, а то слухати такі “чарівні” мотиви цієї “пісні” протягом більш тривалого часу я б точно не зміг. Звісно, я не Європа і не масовий поп-глядач який “хаває” усе гівно, яке спихає наша телевізія на екрани. Можливо, така відверто бездарна клоунада комусь і сподобається. Але сумнівно, що європейці із їх набутими культурними цінностями купляться на таке. Сердючка – не монстр із “Lordi”, які, не дивлячись на свої страшні маски, все ж таки створили фієрію, а текст їх пісні хоч мав зміст на відміну від нашої “звізди”. Так, продюсер цього невизначеної статі тіла робить ставку на Росію, Білорусь і країни Прибалтики, де це воно широко розкручене. Але чи задумувався він, чому Вєрку так хороше сприймають там? Візьмемо, до прикладу, хоча б Росію. Там звикли, що українці – це темні хохли. От і радіють вони коли приїжджає до них оте тіло і співає, що дійсно ми хохли, а ще любимо напитися, веселитися і співати по-російськи, що все це “хорошо”. От звідки такий ажіотаж. І тому дуже сумнівно, що навіть із такої розкрученості Вєрки ці країни покладуть до її активу якісь високі бали. Бо ми ж хохли. А що ж тоді про нас подумає Європа побачивши такого клоуна на сцені? Та покрутить вона біля скроні і визнає, що не варто таких ото приймати ні в Євросоюз ні куди інше. Це ж за тих три хвилини просто в одне місце скотиться весь авторитет нашої країни, який ми здобували впродовж років. Та найобразливіше звучить заява Сердючки, що “я не Президент країни й не повинна представляти її. Я представляю жанр цієї країни”. Одразу ж стає зрозуміло яке патріотичне виховання отримав цей суб’єкт. Цікаво, чи сказала б таке Руслана, Шевченко чи інший патріот будь-якої держави? Це ж треба було додуматися до таких слів?! А жанр? Про який жанр вона взагалі говорить?! В Україні є свій етнічний жанр, але він аж ніяк не звучить на російській мові і акомпонаменти балалайок. І навіщо тоді було відправляти Руслану на Євробачення? Виявляється, те що вона заспівала аж ніяк не є нашим українським жанром. Слухайте Сердючку! Ось, виявляється, хто знає наш жанр. Та найогидніше, що уся ця показуха відбувалася у день народження видатного генія українського народу Тараса Шевченка. Дійсно, Перший Національний нічого кращого не придумав, як показати в прямому ефірі цей цирк. Де ж ті патріотично-свідомі люди, що повинні дбати за духовний розвиток населення і фільтрувати ефір хоча б національної телевізії? Невже ми навіть не пам’ятаємо, яким є 9 березня для України? Отак от вшанували твою пам’ять, батьку Тарасе. Складається таке враження, що голосуючи за Сердючку люди перебували в масовому сп’янінні і зовсім не задумувалися про імідж і наслідки, які можуть бути після виступу цього тіла в Гельсінкі. Причому, реакція про такий вибір українців уже масово облетіла видання чи не всієї Європи. І, повірте, жодний матеріал присвяченій цій темі не є позитивним.Розумію, що совковий менталітет радше сприйматиме Сердючку. Нехай під неї добре забавлятися на різного роду гульках. Але чи не краще це тіло тримати уже тільки для совкового використання, а не пертися з ним на показ у Європу? Павло Паламарчук, вільний журналіст "ХайВей" |
Урря!!!Так противно было смотреть на неё(или на него?), зная при этом, что её(его) смотрят дети. Большей пошлости нельзя было придумать. Для меня лицом Украины были и остаются певцы прошлого столетия и, безусловно, несравненная София Ротару 