У нього були суворі риси обличчя, голос, мов сталь, і очі, що
миттєво теплішали. Коли на зорі Незалежності його разом з вірними
Української автокефальної православної церкви не пустили на Чернечу
гору, і він, сидячи у візку, почав правити службу біля її підніжжя,
Патріарху не потрібні були ні мікрофон, ні трибуна. Ті з журналістів,
що залишилися з ним, сіли півколом з мікрофонами, щоб усі бачили
Мстислава, і писали, не вимикаючи їх, його пристрасну проповідь. ... Читать дальше »
|
